Історичні розвідки бібліотек

У статті йдеться про рідкісне видання, яке на початку XX століття належало Російській громадській бібліотеці імені І. С. Тургенєва в Парижі. Авторка вивчає маргіналії, які дозволяють визначити приналежність книги саме цій бібліотеці, а також досліджує ймовірний шлях книги до фонду Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського. 

Продовжено висвітлення складної історії мережі бібліотек Національної академії наук України. Розглянуто період німецької окупації України та представлено втрати Бібліотеки Академії наук (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), її Львівської філії (нині Львівська національна бібліотека України імені В. Стефаника) та бібліотек наукових установ. 

У статті окреслено коло членів української комісії Харківської громадської бібліотеки, які обіймали посади в органах місцевої влади та самоврядування, наведено стислі біографічні відомості про них. 

Стаття присвячена розкриттю історії бібліотеки Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині – Наукова бібліотека Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова) в роки нацистської окупації. Досліджено діяльність бібліотеки як частини Педагогічного інституту (грудень 1941 р. – вересень 1942 р.) та філії Центральної бібліотеки рейхскомісара України (Крайової бібліотеки) (вересень 1942 – жовтень 1943 р.). 

Продовження статті, початок читайте у попередньому номері. 

Репрезентовано особливості першого етапу організації мережі бібліотек Національної академії наук України – етапу становлення, який охоплює міжвоєнний період 1918–1940 рр. Через сутність науково-організаційного забезпечення діяльності бібліотечної мережі НАН України простежено її становлення в історичному контексті. 

У статті наведено біографічні відомості про представників книжкової справи, які перебували у складі української комісії Харківської громадської бібліотеки упродовж 1906–1918 рр., стисло окреслено їхню професійну діяльність. 

Спецфонд – це унікальне історичне явище, що виникло в умовах радянської тоталітарної системи державного управління й було проявом цензурної політики у межах бібліотечної галузі. Вони утворювались, як окремі відділи бібліотек, де зберігалась література, що була заборонена для вільного поширення в СРСР (УРСР – як його складової) з ідеологічних та політичних мотивів. Розкрито періодизацію функціонування спецфондів у бібліотеках України. 

У статті досліджено основні чинники, умови та напрями розвитку гурткової роботи хат-читалень і сельбудів в Україні у 1920–1930-х рр. Вивчено особливості створення та розвитку культурно-освітньої та просвітницької діяльності сільськогосподарських гуртків. Проаналізовано динаміку їх поширення та своєрідність функціонування в умовах посилення ідеологізації та централізації радянської влади. Висвітлено місце та значення масової культосвітньої роботи сільськогосподарських гуртків хат-читалень і сельбудів у поширенні агрономічних знань, галузевої літератури, розвитку освіти, просвітництва і духовної культури в Україні у 1920–1930-х рр. в цілому. 

Висвітлено утворення і діяльність української комісії, яка упродовж 1906–1918 рр. керувала роботою українського відділу Харківської громадської бібліотеки. Стисло окреслено її склад. Визначено внесок у формування фонду книгозбірні та здобутки в галузі національної бібліографії.